У наш час дорослі намагаються відсторонити дітлахів від негараздів, стресів, чогось поганого, аби їх дитинство було безтурботним та яскравим. Тому не дивно, що про сконалого дідуся чи тітку їм повідомляють завуальовано, намагаючись повідомити тяжку вість якомога м’якіше. Якщо родина мешкала разом із померлим, батьки мають не тільки повідомити малечі про смерть рідної людини, але й залучити їх до самого поховання. Чи дійсно слід брати сина та дочку на цвинтар? Як говорити з ними про проводи небіжчика? Нижче будуть подані відповіді на ці та споріднені питання.

Кожна християнська деномінація по-своєму пояснює перехід від земного життя до Вічного через смерть. Обов’язковими складовими цього процесу є певні обрядові дії, які проводяться над тілом, вимагаються від родичів чи здійснюються у Храмах. Православні священики трактують кінець життя як звільнення від тілесних пристрастей та цивільних обов’язків, відпочинок перед глобальним Кінцем світу. Не дарма летальний випадок панотці іменують успінням чи внебовзяттям, а небіжчика відповідно – внебовзятим чи спочилим.

Поки фізична сутність розкладається у ґрунті, духовна тричі постає перед Господом, від чого існує ще одна назва померлого – поставший. Саме там, у вищих сферах, йде міркування стосовно подальшої долі загиблого – чи то йому судилося жити з іншими праведними у Райських кущах чи палати у Геєні вогняній за свої гріхи.

Альтернативою проводів померлого у родинному колі є цивільна панахида. Під час урочистого заходу всі, хто зібрався, по черзі промовляють прощальні слова, розповідають цікаві випадки з життя небіжчика, згадують його благодіяння та заслуги. Підкреслення позитивних рис характеру мерця допомагає членам родини заспокоїтись, справитись з душевним болем, усвідомити трагедію в цілому.

Повідомлення про смерть може бути подано в усній чи письмовій формі. Розгорнутий вигляд останньої, зі вказівкою на причину трагічного випадку та наданням певних фактів із життя померлого, має назву «некролог». Розміщують такі сповіщення на стендах, у печатних ЗМІ чи онлайн-виданнях. Телевізійні відео з нагадуванням про несподівану загибель тої чи іншої видатної особи також іменують некрологом.

Хрест для християн є не тільки символом їх віри, але й оберегом від злих сил. Починаючи справу, переступаючи поріг домівки чи відчуваючи дискомфорт віруюча людина зазвичай творить хрест рукою над собою. Так вона просить Господа посприяти майбутнім діям та уберегти від лихого ока. Нажаль мерці вже не можуть самостійно звернутись до Бога, і тому на їх могилі вже родичі чи знайомі встановлюють хреста.

Що відомо про траурний одяг пересічному українцю? З фільмів він може почерпнути відомості лише про обов’язковість чорного кольору за таких обставин. Мабуть, саме тому при купівлі будь-яких нарядів людина підсвідомо уникає обирати суцільно чорні костюми чи плаття. От і виходить, що у скрутний для родини час знайти щось пристойне у шафі видається неможливим. Чи обов’язково одяг на похорони має бути чорним, та які ще кольори можна вдягнути на церемонію поховання – буде наведено далі.

Подібне питання поставало ще за часів наших пращурів. Особисті речі зазвичай вкладалися поряд із небіжчиком. Зайвий одяг чи побутове приладдя забирали родичі чи віддавали його як милостиню, дорогоцінності несли у церкву, де служили за померлого молебень. У наш час є чимало поодиноких громадян, яких ховають та розпоряджаються їх майном у майбутньому сторонні люди – у кращому випадку сусіди чи племінники. Звісно, ніяких особливих почуттів до старого секретера чи замурзаного записничка в них немає – лише бажання позбутися їх якомога швидше.

Ми зібрали усі цвинтарі Києва для зручності пошуку. Нагадаємо, що ритуальне бюро РЕЛІКВІЯ візьме на себе всі ваші турботи, пов'язані з організацією похорону.