Відношення до кремації представників різноманітних християнських конфесій

В Україні побудовано три крематорії – у столиці, Харкові та Одесі. Кожен з них облаштований сучасними домнами, які спрощують процес спалення тіл та на виході дають незначний відсоток шкідливих речовин. З погляду екологів кремація має значно менший негативний вплив на навколишнє середовище ніж звичайний спосіб утилізації мерців – поховання. У останньому випадку у ґрунт попадає безліч токсинів та патогенних мікробів. Тоді як вогонь при температурі 1000°С знищує не тільки кістки з м’язами, але й усі бактерії з вірусами. Тож не дивуйтесь, що кожного року кількість прихильників означеного варіанту спочиненя серед громадян нашої країни зростає.

Зміст:

• Віровчення про душу и тіло у християн
• Кремація у католиків
• Кремація у протестантів
• Кремація у православних
• Православна Церква України
• Руська Православна Церква
• Грецька Православна Церква
• Релігійні відправи

Віровчення про душу и тіло у християн

З самого початку християни не надавали великого значення, яким саме чином буде похований померлий. Існують достовірні свідчення на користь кремації, яка проводилась серед прибічників Ісуса у Римській Імперії. Лише з розповсюдженням християнського вірування серед язичників на звичай спалювати небіжчиків було накладено заборону. Як аргумент, наводились слова з Біблії, Книги Буття:

«І створив Бог людину за образом та подобою до Себе.»

Розпитування пастви про посмертну долю віруючих навело на роздуми й духовенство. Наприкінці був встановлений наступний розподіл людського Існування:

• на землі, повне скорботи та випробувань;
• тимчасове перебування у Раю чи відбування покарання в Аду – згідно діянь за земного життя;
• набуття Вічного Життя на Небесах чи Вічних Страждань у Геєні вогняній одразу після Кінця Світу.

Оскільки під час Другого Пришестя передбачалось повне воскресіння спочилих, то головною умовою була тілесна неушкодженість. Тобто усі, чиї тіла були спалені, або які за життя зазнали значних пошкоджень, вже не могли розраховувати на повне відновлення фізичної оболонки.

У наш час означений релігійний постулат вже спростований. За теологічними роздумами, якщо Всеблагому не важко відновити живе тіло з праху та гною, то невже Пан-Богу стане на заваді перетворення померлого на попел? Саме таке роз’яснення надають своїм прихожанам священики Японської Православної Церкви, бо у цій країні суворо заборонено на законодавчому рівні здійснювати інгумацію.

Кремація у католиків

У 1964 році Папа Римський офіційно дозволив проведення кремації серед своєї пастви. Але даний обряд не повинен розхитувати основи християнського віросповідання, а навпаки, сприяти їх укріпленню.

У Катехізисі Католицької Церкви записано, що тілам померлих слід надавати велику шану, застережливо проводити будь-які маніпуляції та вірити у подальше воскресіння небіжчика. Безпосередньо упокоєння ототожнюється з «актом тілесного милосердя», за якого до фізичної оболонки відносяться як до «храму Духа Святого».

Ні в якому разі кремація не має здійснюватися з метою:

• возз’єднання з земною стихією (Природою, Всесвітом чи т. і.);
• наступної реінкарнації душі в іншому тілі;
• вивільнення духовної сутності від тілесного тягаря.

Усі ці положення йдуть у протиріччя з католицьким вченням та просякнуті зневір’ям у ймовірність майбутнє Воскресіння загалом.

Кремація у протестантів

Протестантизм – це спілка незалежних церков, що сповідують принцип прямого звернення віруючих до Бога. До даної християнської течії належать баптисти, лютерани, англікани, кальвіністи, адвентисти та безліч інших деномінацій. У загальному випадку їх відношення до потойбічного життя може бути сформульовано як постулат «Хто увірував – той матиме Царство Небесне». Це означає, що лише праведне життя, а ні в якому разі не метод поховання, вплине на подальшу долю душі сконалого.

Кремація у православних

На відміну від протестантів та католиків, які в цілому схвалюють кремацію, православні конфесії мають епохальне відношення до такого методу утилізації померлих. Певні деномінації мають категоричну відразу до обряду спалення, не погоджуючись на це ні за яких умов, інші зважають на сучасні обставини, але накладають безліч умов.

Православна Церква України

Панотці Православної Церкви України віддають перевагу звичайному погребінню у землю. При цьому кремація допустима, якщо цього бажав небіжчик за життя, немає іншої можливості для поховання, за інших серйозних обставин.

Руська Православна Церква

На Священному Синоді верховного духовенства РПЦ, що відбувся в травні 2015 року, серед інших підіймалося питання щодо допущення кремації серед пастви. По результатах обговорень був складений документ «О христианском погребении усопших» («Про християнське погребіння сконалих»), в якому детально прописувалося відношення панотців Руської Православної Церкви до обряду спалення.

Прерогатива залишається за похованням домовиною. Віддання тіла вогню є небажаним, не схвалюється, але в окремих випадках є припустимим способом упокоєння. Є навіть перелік умов, за яких кремація дозволена:

• якщо на законодавчому рівні місцевою владою прийнята настанова щодо заборони інгумації;
• якщо для поховання гробом потрібно транспортувати тіло на велику відстань/ за кордон, а за останньою адресою небіжчика цього здійснити неможна;
• якщо поховання домовиною неможливо за інших суттєвих обставин (причин смерті, санітарних строків, тощо).

Після проведення кремації урна з прахом православної людини обов’язково має бути прикопана у могилі (власній чи родича) або розміщена у схронах горизонтального колумбарію.

Грецька Православна Церква

Категорично та безкомпромісно відмовляє у проведенні обряду спалення фізичної оболонки спочилих.

Релігійні відправи

Посмертні відправи мають бути проведені безпосередньо над тілом померлого, тобто передувати кремації. При цьому остання меса (у католиків) чи відспівування (у православних) відбуваються в повному обсяці.

Ритуальне бюро РЕЛІКВІЯ завжди готове Вас проконсультувати з будь-яких ритуальних питань, пов’язаних із кремацією вашої близької людини. Ми відповімо на всі питання, що цікавлять. Дзвоніть у будь-який час.