Свічки за упокій

свечи

 

Серед православних християн є традиція по смерті близького йти дло Церкви та ставити там свічку за спокій душі спочилого. Таким саме чином діють у разі появи небіжчика уві сні чи марення їм наяву. Звідки взявся такий сакральний звичай? Яке підґрунтя він має для віруючих?

Зміст:

Свічки у церкві – світлина віри

Під час зародження християнства служби здебільшого проводились у катакомбах, найпотаємніших частинах Древнього Риму. Аби паства та священики мали бачити один одного, кожен приносив із собою свічку. Як напівтемрява ставала світлішою із кожним вогником, так і нова релігія міцнішала зі збільшенням прибічники Одкровення Господнього. Наведемо цитату богослова Тертулліана щодо запалених світлин:

«ніколи не здійснюється у нас служіння без світильників, але ми використовуємо їх не тільки задля того, аби розвидніти морок нічний – ба ж літургію читають при світі денному; але задля того, аби передати через це Христа – світ нестворений, без якого ми б і опівдні блукали наче у мороці.»

При побудові величезних Храмів Божих заздалегідь планували, аби через вікна поступало ззовні багато світла. А якщо служіння планувалось увечері, то використовували якомога більше свічок.

Яке значення мають свічки у церквах?

Чому саме свічки, відкритий вогонь, стали символом християнської віри? Багацько богословів бачать у цьому алюзію на появу Отця Небесного Мойсею у вигляді неопалимої купини. Надалі богослужіння при свічках стало символізувати присутність Бога у Церкві під час молитов. Наприклад, на Стрітення панотець читає строки з Біблії, а його повсюди оточує світло.

Інші трактовки зосереджують увагу на використанні саме воскових виробів для проведення різноманітних християнських обрядів. Вважається, що чистий віск допомагає душі віруючого очиститися та з’явитись на очі Господа ясною та світлою. Як у свічки згоряє ґніт по закінченню служіння, так і людське життя закінчується по відбуванню людиною юдолі земної. І тільки хто праведно жив, хто віддавав шану Христу, здійснював благі діяння во славу Господа та спокутував свої гріхи був гідний перебувати у Райських кущах до Другого пришестя.

Ритуали зі свічками

Своє особливе сакральне значення свічки набули вже за християнських часів. Священики наполягали, що тільки но церковні ритуали мають здійснюватися у присутності живого вогню. Тим самим вони узурпували значення світла, не зважаючи на той факт, що задовго до розповсюдження віри в Ісуса відуни у Європі чаклували біля вогнища. Згадайте також дівочі гадання на Різдво та Андрія, у яких важливу роль відігравали дзеркала, лучина та свічки.

svecha

Заупокійні свічки – унікальний православний обряд

Окремо значення мають заупокійні свічки. Обряд з ними існує лише у християн східної гілки. Якщо у католиків для помину свічку ставлять перед іконою Богоматері чи зображенням місцевого святого, то у православ’ї – перед розп’яттям. Навіть столик для цих справ не круглий, а має форму квадрату. Є й особлива назва для нього – «канун». Такі «кануни» знайдете у кожній церкві, і свічки на них ставлять лише на поминання душі небіжчика.

Важливо! Православними канонами не забороняється ставити заупокійні свічки перед іншими ліками, наприклад, святого, під захистом якого знаходився спочилий.

Обряд встановлення заупокійних свічок

  1. Віруючий особисто йде до Храму.
  2. У церковній лавці йому слід придбати воскову свічку – зробити так звану символічну пожертву.
  3. Свічку запалюють та встановлюють на «канун» чи свічник перед іншою іконою.
  4. Віруючий звертається з молитвою до Всемогутнього, та прохає пробачити усі відомі та невідомі гріхи сконалому.
Важливо! Той, хто звертається з таким проханням до Панотця має сам щиро пробачити померлому усілякі кривди чи заподіяні шкоди.

Цей ритуал здійснюється не тільки задля небіжчика, але й дарує спокій та полегшення живій людині.

По кому не ставлять свічу «за упокій»

Свічки «за упокій» не ставлять по самогубцям, богоборцям, іновірцям, атеїстам та нехрещеним. Таке обмеження походить від заборони на здійснення відспівування чи інших богослужінь по відходу від життя вищезгаданих осіб. Християне західної гілки дозволяють встановлювати поминальні свічки по тих, хто охрестився за життя, але не присвятив себе Богові та не відвідував Церкви. У будь-якому разі, якщо маєте якісь сумніви щодо встановлення заупокійної свічки по спочилій близькій людині, зверніться зі своїми питаннями до місцевого священика.

Ритуальне бюро РЕЛІКВІЯ завжди готове допомогти та проконсультувати вас перед обрядом встановлення заупокійних свічок. Дзвоніть у будь-який час.