Розповідь про найбільш виконуваний Реквієм

noty-mocart

Погребальна католицька меса зветься Реквієм по першому слову молитви про спасіння душі сконалого «Requiem aeternam dona eis, Domine». Найбільш відомою та виконуваною на похорону музичною композицією ще й досі залишається твір Вольфганга Амадея Моцарта. Поціновувачі мистецтва великого композитора стверджують, що у частині «Lacrimosa» («Жалібна») навіть відчувається переривчасте дихання вмираючого. Але не тільки завдяки милозвучності став відомим цей Реквієм.

Зміст:

Таємничий гість у чорному

Десь за півроку до сконання Моцарта у двері його домівки постукали. Відвідувачем був доволі дивний чоловік у чорному одязі, який заказав написання католицької меси. Драматизму ситуації додавала досить велика сума завдатку (50 дукатів) та бажання замовника утаємничити створення масштабної композиції разом з нанесеним візитом. Через деякий час Вольфганг навіть почав вважати цю історію вигаданою, навіяною прийомом ліків, що містили ртуть. Замовник ніяким чином не нагадував про себе, тільки но гроші свідчили про реальність того, що сталося.

mozart

«Requiem aeternam dona eis, Domine»

У свою чергу композитор також не виказував своє бажання нашвидкуруч виконувати отримане замовлення. З одного боку він щонайменше 10 років не мав практики написання католицьких мес. З другого – він був зайнятий написанням опер «Милосердя Тита» та «Казкова флейта» разом з кларнетовим концертом задля Штадлера. Зрештою, під впливом своєї жінки Констанци та отриманого первинного завдатку, маестро почав створювати той самий Реквієм. Твір вимагав багацько сил та остаточно підірвав здоров’я музики. Але найважчими для душі були тягар таємничості та небажання бачити на своїй композиції чуже авторство.

Хто ж був той загадковий відвідувач у чорному, якого сам Вольфганг позаочі називав Дияволом? Це був впорядник дому графа Франца фон Вальзегга. Саме він прийшов за дорученням свого хазяїна, який досить важко переживав смерть власної дружини, Анни фон Фламберг. Аби згадка про його жінку залишилась на віка, дворянин вирішив замовити створення Реквієму на її шану у відомого композитора, але авторство привласнити. Раніше таким чином він співпрацював з кількома музиками, видаючи їх твори за особисті. Тож і Моцарт, на його думку, мав пристати на означені умови за гідне відшкодування. Але для маестро така угода була першою у його житті. Якби ж не злиденне буття, нужденність родини та хронічні хвороби, навряд чи він погодився на неї. Тому най не дивує така непередбачувана реакція Вольфганга, в якого болісні внутрішні докори вкінці кінців спровокували душевну недугу.

Реквієм напередодні смерті…

Крок за кроком австрійський композитор створював новий витвір, проводячи дні та ночі над партитурою. Досить болісно народжувалась ця композиція. Констанца іноді була вимушена забирати ноти, аби її чоловік відпочив хоч трішечки. Однак її подружній партнер поводився наче скажений, навідріз відмовляючись працювати з учнями допоки не закінчить творити.

Виснажлива праця знесилила митця. Подорож до Бадену на води принесла певне полегшення, але повернувшись до написання Реквієму Моцарт знов занедужав. Вже 20 листопада 1791 року маестро був прикутий до ліжка та навіть встати не міг з нього, бо так розпухли кінцівки. У наступні часи Вольфганг Амадей неодноразово блював, в нього підвищилась температура, почались висипи на тілі, збоїли серцевий ритм та нервова система. У найстрашніших муках відійшов з життя відомий композитор. За його стражданнями споглядали місцевий лікар, дружина Констанца та малолітній син Карл… Саме такою жахливою у ті роки була смерть від «гострої просовидної лихорадки», що нині має назву «гостра ревматична лихоманка».

Чи причетний до цього Сальєрі?

salieri

Наявність блювотиння та жахливий стан Вольфганга під час сконання спричинили появу слухів щодо отруєння. На їх підґрунті навіть була створена «Маленька трагедія» О. С. Пушкіна, у якій вже явно було звинувачувано іншого композитора, Антоніо Сальєрі, у підсипанні отрути до бокалу Моцарта. Російський поет керувався в свою чергу висловами Леопольда, батька маестро, який неодноразово получав листи від сина зі скаргами на ненависного італійця.

Насправді Сальєрі у якійсь мірі навіть був талановитішим за відомого музику. Він був наставником у таких відомих особистостей як Л. ван Бетховен, Ф. Шуберт, Ф. Лист і навіть вчителював у Франца Моцарта, молодшого сина Вольфганга Амадея. От тільки працелюбному італійцю створювалось забагато перешкод у австрійському дворі. Тож не дивно, що Антоніо здобував немало несправедливих докорів від досить таки заздрісного Моцарта.

Коли театральна постанова пушкінської п’єси дійшла до Італії, співвітчизники обмовленого композитора були обурені несправедливими звинуваченнями. Діло перейшло до суду міста Мілану, де у 1997 році, після вивчення усіх обставин справи, Антоніо Сальєрі був виправданий. Уся хула у його сторону була визнана безпідставним наклепом, тож музиці було повернене добре ім’я.

Посмертне завершення Реквієму

Після спочинення Моцарту Реквієм залишився незавершеним. Однак замовник вимагав або повернути гроші, або якимось чином виконати зобов’язання. Констанца почала роздумувати, хто б міг закінчити витвір її чоловіка, бо повернути завдаток родина не мала змоги. Спочатку жінка звернулась до Йозефа Ейблера, але він невдовзі повернув партитуру, відмовившись від її доопрацювання.

З проханням дописати Реквієм удова зверталась й до інших митців, але тільки ученик Моцарта Ксав’єр Зюсмайєр пристав на це завдання. Хоча його версія вважається не досконалою, саме йому ми маємо завдячувати тому звучанню унікальної траурної меси, яку чуємо на похоронах близьких.

Наші сучасники неодноразово намагались по-своєму дописати незавершену частину Реквієму. За відгуками критиків найбільш вдалою вважається версія Ричарда Мондера. У власному поданні композитор підсилив урочистість духових акордів, доопрацював фугу в експозиційному розділі та залишив басетгорн, яким частково замінено флейту, гобой, валторну та кларнет. Остання примха була данню відданості Моцартові, який у молодші роки захоплювався масонством.

Використання Реквієму

Реквієм Моцарта був виконаний на похованні Йоганна Штрауса І його сином, Йоганном Штраусом ІІ. Також траурну католицьку месу можна почути у стрічках:

  • Овід (1980, реж. Микола Мащенко);
  • Амадей (1984, реж. Мілош Форман);
  • Великий Лебовські (1998, реж. брати Коен);
  • Люди Ікс 2 (2003, реж. Браян Сінґер);
  • Древо життя (2011, реж. Теренс Малік);
  • Росомаха: Безсмертний (2013, реж. Джеймс Менголд).

Ритуальне бюро РЕЛІКВІЯ завжди готове допомогти вам з організацією похорону чи кремації. Ми можемо також організувати присутність жалобного оркестру на похоронній церемонії, доставку всіх ритуальних товарів. Повний комплекс послуг. Телефонуйте нам у будь-який час. Проконсультуймо. Допоможемо.

Залиште заявку, ми Вам передзвонимо