Ялинкові гілочки на похованні – древній похоронний атрибут
Багато знання про корисні властивості різних рослин прийшло до нас з давніх-давен. І хоча наші пращури геть нічого не знали про фітонциди чи дубильні речовини, вони безпомилково могли вказати, листя якого куща чи яку травичку слід заварювати аби позбутися головного болю чи покращити настрій, заспокоїтись ввечері чи збадьоритись зранку. Навіть дерева використовувались не тільки задля побудови житла, побутового приладдя чи домовини. Наприклад, було помічено, що довготривале перебування у хвойному лісі сприяє очищенню легень, позбавленню від мокротиння та навіть лікування застуди.
Відвари з глиці та варення з шишок містять таку велику кількість вітаміну С, яка здатна загоїти найпекучіші рани від цинги. Тож зовсім не випадково й зараз туберкульозні санаторії будують поруч із сосновими та ялинковими лісами. Але в цій статті ми приділимо увагу саме ялинці, лісовій красуні, хоча майже тими самими оздоровчими властивостями наділені й інші хвойні дерева.
Зміст:
Примхлива ялинка
Ялинкові гілочки, принесені з вулиці, здатні за лічені хвилини оновити повітря в кімнатах, привнести особливий аромат до приміщення. Саме за цю властивість деревина вважалась оберегом від злих духів, недоброго погляду та усіляких напастей. Згадаймо, що навіть при закладенні нової будівлі по кутах фундаменту розкладували освячене у Церкві гілля ялинки та ладан – аби забудова стояла десятиріччями й не піддавалась руйнуванню.
Та вже не така й файна була лісова красуня, бо мала одну примху. Не бажала вона зростати за огорожею біля людського житла, тільки у вольниці. Якщо хтось її висаджував собі під вікна, вона мстилася тому, винищуючи чоловіків у родині. Або ж жінки рано залишалися вдовицями, або ж народжували тільки дівчат. Тож молодятам суворо забороняли ображати насаджування молодих ялинок у лісі.
Ялинковий ліс – оберег від мерців
Не тільки до окремих дерев, але й до самого ялинника у народі склалось особливе відношення. У той самий час, коли кипарисові тенета та сосновий бор вражають своїм світлом та теплою аурою, ялинкові ліси у самісіньку сонячну днину ошелешують похмурою урочистістю, що напевно асоціюється з потойбіччям. Вважалось, що блукаючи ялинковими хащами ви неодмінно потрапите до Країни Мертвих, завітаєте до Баби-Ягі чи навіть поздоровкаєтесь із Кощуном Невмирущим. Непутящу за життя людину іноді ховали саме біля високої ялинки. Бо вірили, що вона своїм корінням затримає небіжчика, знесилить його й не дозволить пакостити живим.
Ялинка у поховальній обрядовості
Хвойні дерева безпосередньо приймали участь у поховальній обрядовості. Але їх використовували не тільки для збивання труни. Стружку, яка з’являлась під час обробки дошок, використовували у якості наповнювача до наголовних подушок. Цей ритуальний атрибут виходив достатньо пухким та щільним, аби втримувати голову померлого. Тож погляд мерця, к годиться, був спрямований на грудину, де було розміщено руки.
У спеку чи за довготривалого утримання тіло спочилого обкладали ялинковим гіллям – воно сповільнювало природні процеси розкладу у тканинах й не дозволяли мікробам розповсюджуватись. Тими самими гілочками накривали свіже поховання, аби у перші 40 діб злі духи тримались осторонь й не мали змоги вкрасти душу сконалого. В головах (у католиків) чи в ногах (у православних) встановлювали зроблений з ялинки хрест. Й тільки через кілька років його заміняли на постійний нагробок.
В окремих регіонах досі існує прикмета замітати ялинковим гіллям шлях після поховальної ходи та вкладати його гілочками до входу на цвинтар. Таким чином стереглись від померлого, аби він не прийшов знов додому та не наробив якоїсь шкоди.
Родинне ритуальне бюро РЕЛІКВІЯ вшановує давні українські традиції й з готовністю організує похорон вашого померлого родича з використанням природнього чи штучного ялинкового гілля. У нас ви можете замовити поховальні вінки на основі натуральної яглиці/ пластикового «йоржу» різноманітної конфігурації та розмірів. На замовлення оформлюємо траурну залу/ могилу гілочками хвої. Консультуємо безоплатно та цілодобово.