Святі гробарі: Християнські покровителі поховальної справи

У календарі християнських свят окреме місце відводять датам, в які вшановують померлих праведників. Якщо спочилий був світською особою, то до його імені додають звання «святий», якщо за життя він прийняв обітницю – то «преподобний». Їм надано родь бути захисниками та посередниками для живучих перед Богом в окремій, виділеній для них парафії. Відомо, що кожен Храм, кожна місцина, навіть кожна професія мають свого покровителя. Вагітні, хворі, військові, нужденні – усі вони звертаються до свого святого по допомогу та благовоління Панотця Нашого Небесного.

Зміст:

Марк Печерський, святий гробокопач
Перше чудо
Друге чудо
Антоній Великий, покровитель католицьких гробарів
Святий Рох, захисник тяжко хворих і покровитель похоронної справи
Покровителі ритуальної галузі у XXI віку

Необізнаній людині така кількість святих та преподобних у християнській релігії, звертання до них у молитвах, може нагадувати язичницькі часи та многобожжя. Але це зовсім не так. Бо Господь – то єдина сутність, за чиєю волею усе відбувається. Встановлення ж до кожної сфери життя свого покровителя лише свідчить про те, що Всемогутньому не байдуже, чим займаються люди, де вони мешкають, чим хворіють, й усім їм надає своє благословення. Отже, наявність своїх захисників у робітників ритуальної галузі означає, що займаються вони гідною справою, необхідною для людства та освяченою Творцем.

Марк Печерський, святий гробокопач

Найчастіше за все праведна людина за життя займалась якоюсь богоугодною справою, тож і після смерті її призначають як покровителя цього ремесла. Саме так трапилось з преподобним Марком Печерським, або Марком Гробокопачем, що жив на переломі ХІ-ХІІ віків. Ще юнаком він прийняв обітницю служити Богові, й у Києво-Печерській лаврі займався похованням померлих. При цьому сі свої діяння він довершував молитвами, а поза важкою працею суворо дотримувався християнських настанов й вів благочестиве життя.

Найважчим у роботі Марка було риття могил встановленого розміру. Пагорби київські були досить кам’янисті, що ускладнювало його працю. Попри всі перешкоди й докладання значних зусиль, чернець ніколи не сварив свою долю, а виконував покладену на нього місію старанно. Відомі чудеса, що відбулись за життя преподобного.

Перше чудо

Одного разу в непогоду Марк не мав змоги закінчити у строк риття могили, аби спочилого можна було поховати на третій день по смерті. Тож монах благально звернувся до сконалого, аби той не поспішав на той світ. Брат во Христі тоді ожив, просидів поряд з ямою увесь той час поки гробар її викопував, і тільки потім віддав Богові душу.

Друге чудо

На другий раз завершити роботу вчасно Марку завадила втома. Тільки но він викопав яму лишень під зріст покійного, як сів поряд перепочити і заснув. Тож коли ченці прийшли на похорон, то змогли тільки покласти небіжчика до могили, але виконати обряд поховання над мерцем – ні. Тоді небіжчик своєю рукою зачерпнув освяченого єлею та зробив святий хрест над своїм тілом власноруч.

Антоній Великий, покровитель католицьких гробарів

Не кожен святий за життя мав відношення до тої справи, захистом працівників якої займався після смерті. Іноді лише вчинене чудо чи окремий випадок в біографії праведника ставало привидом до його зачислення у покровителі певної когорти осіб. Саме так відбулось із Антонієм Великим, якого було зараховано Римською Католицькою Церквою до поховальної галузі, хоча він сам не був гробокопачем. Уся справа в тому, що місцем його довготривалого проживання у пустелі була спустошена гробниця.

Святий Антоній проживав у ті далекі роки, коли християнство ще не було поділено на Західну та Східну гілки. Його життя у ІІІ-ІV віках н. е. поряд із людьми було сповнене спокус. Аби не впасти у гріх та зберегти благочестя, Антоній вирішив усамітнитись у пустелі. Своє затворницьке життя він вів у спустошеній гробниці, там і постився, і молився, і прохав у Господа благословення. Однак демони не полишали праведника й у пустелі, спокушали його міражами, зводили зі шляху істинного, пугали гадами й скорпіонами. Сюжет спокушання Святого Антонія у пустелі можна знайти на полотнах багатьох відомих митців – Ієроніма Босха, Мікеланджело Буонарроті, Сальвадора Далі, Іоахіма Патініра, Стефано ді Джованні Сассетта.

Святого Антонія вважають одним з перших «теоретиків чернецтва». Саме він розробив устав прийнятої добровільно схизми і правила поведінки по відношенню до випадково натрапивших на його оселю людей – надання посильної допомоги, настанов на праведний життєвий шлях тощо. Хоча затворника було призначено покровителем гробарів у католицизмі, до нього можуть звертатись і православні віруючи в молитвах та прохати заступництва, бо він жив задовго до розколу Церкви.

Святий Рох, захисник тяжко хворих і покровитель похоронної справи

У католиків є ще один мученик, до якого звертаються по допомогу робітники ритуальної галузі. У даному випадку святий Рох належить виключно до римсько-католицького пантеону. Народжений у Монпельє, він з дитинства був відзначений Господом, бо мав на грудині родиму пляму у вигляді хреста. Ще до свого повноліття Рох втратив батьків. З відчаю він роздав усю свою спадщину бідним, а сам помандрував до папського престолу у Рим.

Протягом усього паломництва до Роха зверталось багацько нужденних та хворих. Для кожного він знаходив слова підтримки та молитву. Завдяки своїй вірі у благодіяння Всемогутнього мандрівник зціляв недужих на чуму, страшного захворювання того часу. У безлічі італійських міст – Мантуї, Ріміні, Новарі, Пармі – збереглися легенди про створені Рохом чудеса, раптового одужання немічних. Коли сам чоловік віднайшов у себе зловісні бубони, то усамітнився у лісі, аби нікого більше не наражати на небезпеку. Він страждав на голод та спрагу, але не полишав молитов до Отця Небесного за себе й ближніх. Тимчасом до мученика прибіг бездомний собака й приніс йому окраєць хлібини. Трохи перекусивши й запивши сухар джерельної водою, святий відчув зцілення, тож пішов і надалі проповідувати християнську віру.

Повертаючись додому, прочанин натрапив на пастку та просидів останні 5 років свого життя у Мантуї за ґратами. Тільки після сконання тіло ув’язненого було ідентифіковане за родимою плямою. Невдовзі Роха було зараховано до святих мучеників. Напочатку йому молилися лише хворі та нужденні, аби він надав зцілення. Найбільшої популярності покровитель набув через 100 років, коли у Європі знов почала царювати чума. Тепер його прохали не тільки про одужання, але й про надання легкого й швидкого сконання. Саме останній фактор призвів до того, що Роха почали асоціювати з похоронною справою.

Покровителі ритуальної галузі у XXI віку

У наш час працівниками похоронної сфери називають не тільки гробарів, але й ритуальних агентів, носіїв труни, виробників траурних аксесуарів, водії для перевезення ГРУЗА 200, тощо. Кожна з цих осіб бажає, аби його робота була осяяна божою благодаттю. Тож у разі потреби людина завше може звернутись до свого заступника – Марка Печерського, Антонія Великого чи святого Роха.