Народні прикмети та забобони про похорони

кладбище

 

Погребальні традиції супроводжують людство чи не з давніх давен. І хоча наш сучасник має неабияких багаж знать, має доступ до багатьох бібліотек світу, марновірний острах смерті все ще сидить десь глибоко у його душі. А якщо ще й якась з ритуальних прикмет спрацювала у родині його близьких чи знайомих, то тим більше він уваги починає приділяти проведенню похоронного заходу, аби не нарікати потім на випадковий збіг негативних подій. Чи вірити у несприятливі провісництва, чи відбувати обрядові дії «про всяк випадок» – вирішувати вам особисто.

Зміст:

Померлому закривають очі

Роблять так з різних причин:

  • Забобонні особи вважають, що й через ледь розтулені повіки сконалий може виглядати собі попутчика у загробні світи.
  • Спочилому більш не слід відволікатись на життєві події, а слід відшукати втіху всередині себе.

Ця традиція була відома ще в Древній Греції, де небіжчикам на повіки вкладали дрібні монети перед захороненням. Відомо також, що роговиця ока дуже швидко пересихає, тож її слід прикрити якомога швидше після настання смерті. У моргу повіки надійно склеюють чи зшивають, аби уникнути можливості відкриття очей.

Речі живих до труни не вкладають

Кожна річ, навіть кружка чи розчіска, несе у собі певний енергетичний фон свого хазяїна. Покладена біля мерця особиста річ може перетягнути негативні прояви на власника, що у подальшому може призвести до якихось хвороб чи невдач.

Важливо! Одяг та білизна, що були вдягнені чи поряд з померлим у останню годину також не залишають, аби не наражуватись на небезпеку.

Кришку гроба в домі не зачинають

Інакше ще одного забере Смерть до себе. Насправді тут спрацьовує наша ментальність. Рідні не можуть надивитись на небіжчика й бажають кинути останній погляд на померлого перед самим вкладанням труни у могильну яму.

Носіями домовини не мають бути родичі

вынос гроба

Пов’язано це з забобоном, що спочилий може відчути споріднену кров та послати Смерть за цією людиною. Насправді тут йдеться про вразливість родичів під час похорону. Тож вони можуть у будь-яку мить знепритомніти й на траурному заході відбудеться неприйнятний ексцес з перевертанням гробу.

Неможна зачіпати гробом косяк дверей

Скоріше така прикмета створена задля уникнення подряпин від недбалих носіїв. І навіть якщо вантажники не забобонні стосовно потойбічних сил, то пошкодивши косяк чи дверцята вони можуть накликати на себе реальну біду з боку власників квартири.

Померлого з приміщення виносять ногами вперед

Якщо вирушаєш у далеку путь, існує звичай кидати останній погляд на поріг, аби обов’язково повернутись. Тож виносячи небіжчика ногами уперед родичі не дозволяють сконалому поглянути в останню мить на двері, аби він не повернувся до своєї зажиттєвої оселі після захоронення.

Учасники похоронної ходи не обертаються

Вважається що останньою за ходою йде Смерть. Тож хто на неї погляне – той стане наступною її жертвою.

В домівці спочилого прибирання роблять після похорону

Аргументів для того є декілька. Перед похованням багато хто приходить до родини аби висловити свої співчуття, надати допомогу чи попрощатись із тим, хто пішов на Небеса. За таких умов прибирання мало б здійснюватися кожного дня й відволікати від більш важливого клопоту. З іншого боку, підмітання та миття полу у приміщенні, де лежить мрець, наражає оточуючих на небезпеку. Навіть говірка є для таких випадків: «При померлому мести – усіх з дому винести».

Стільці, на яких встановлювали труну слід перевернути ніжками вгору

Тим, хто до таких дій відносяться, як до забобонів, слід нагадати, що природні біологічні речовини можуть просякати через деревину гроба. І якщо вже не перегортаєте стільці вгору, то обов’язково продезінфікуйте сидіння після траурного заходу перед тим, як у подальшому використовувати ті меблі.

Вагітним та дітям не слід відвідувати похорон

У загальному випадку це стосується малолітніх дітлахів та вразливих жінок при надії, які тільки відволікатимуть увагу від урочистого заходу. Якщо ж дійсно нема з ким залишити дитину, або вагітна бажає таки відвідати похорон, можна прийти лише на прощання з померлим. Перебування у траурній залі достатньо – не обов’язково супроводжувати домовину з небіжчиком у Храм/ на цвинтар.

На поховання не вдягають світлий одяг

Правило доволі умовне. Наприклад, у Країні Висхідного Сонця та в Індії, навпаки, на поховання вдягають білі одежини. Бо слід радіти за людину, що полишила земний клопіт та здобула Вічне Життя у потойбіччі. Згадаймо, що раніше у слов’ян Богиня Смерті також була у світло-сірому платті.

Перед гробом не йдуть

Бо поперед покійника не слід поспішати на той світ. Загалом, побачивши траурну ходу, слід призупинитися та пропустити її попереду.

На зустріч похоронній ході не йдуть

Випливає з попередньої настанови. Ліпше за все пропустити погребальну процесію, віддаючи належну повагу тому, хто лежить у труні.

Цікаво! За юдейськими традиціями, гебрей, що зустріне на вулиці похорон одновірця, має приєднатися до ходи та зробити щонайменше десять кроків на знак вшанування пам’яті померлого.

На кладовищі не галасують, не ведуть сторонні розмови

День похорону має бути присвячений саме небіжчику. Родина померлого й так переживає скрутні часи, тож не слід зволікати їх увагу на щось інше.

Мерців не цілують

Не слід ризикувати й доторкатися до оголених частин тіла спочилого. Неможна заздалегідь передбачити, яку хворобу спровокують токсини, що знаходяться на шкірі покійника.

Похоронну атрибутику залишають на цвинтарі

Свічки, рушники, квіти (вся ритуальна атрибутика) – то є дари померлому. Забираючи собі щось із цього ви викликаєте на себе його гнів.

Про небіжчика або добрим словом, або нічого

Ця древньогрецька примовка має логічне продовження: «…або нічого окрім правди». Насправді сконалий вже нічого не може відповісти за себе – підтвердити чи спростувати подану інформацію. Тож ліпше промовчати, аніж сказати про небіжчика щось погане.

Протягом хвилини мовчання слід мовчати

Тиша надається задля того, аби люди у скорботі зібрались з думками хоча б на 60 секунд та реально представили своє життя без померлого. Дозвольте собі поринути у внутрішні переживання, не відволікайтесь на усе те зайве, що не стосується Смерті…

Неможна вдягати одежу спочилого

Це насамперед стосується одягу, взуття та білизни, що була поряд з померлим в останні хвилини його життя. Бо тканина зберігатиме не тільки піт небіжчика, але й патогенну мікрофлору, спричинену процесами розкладу. Якщо ж особисті речі знаходились у шафі, тим більше, були заздалегідь випрані, то ніяким засторог проти її повторного використання немає.

Шнурки, краватку та пасок не пов’язують/ не застібають на покійному

Замість тканинних капців на ноги померлому іноді взують мешти на низенькому каблучку. Шнурки при цьому не зав’язують, або взагалі не використовують. Так само чинять із краваткою та паском – їх не застосовують, або не зав’язують. Справа тут в тому, що після смерті людське тіло дещо змінюється, подовжується та розширюється під впливом природніх процесів розслаблення м’язів та розпаду внутрішніх органів.

Сімейне ритуальне бюро РЕЛІКВІЯ готове допомогти з наданням послуг у всій похоронній сфері. Також ми завжди проконсультуємо вас за всіма народними прикметами, забобонами та звичаями. З усіх питань, що стосуються ритуальної сфери, звертайтеся до нас цілодобово.

Залиште заявку, ми Вам передзвонимо