Саван

САВАН

 

Полог, що кладеться на тіло небіжчика при похованні, зветься саван. В багатьох народах він вважається обов’язковим траурним атрибутом. Нагробний покров може бути різного кольору, містити написи та зображення, містити шиття чи навіть стрази. У будь–якому разі його призначення залишається однаковим.

Зміст:

Саван у давнині

Своє походження слово саван бере з Давнього Сходу. З давніх давен в арабському місті Сабана (Савана) ткали чудове білосніжне полотно. Воно було настільки бездоганним та білявим, що саме його почали використовувати для обернення тіла перед похованням. Чиста снігова тканина ототожнювалась із чистими думками мерця, бо померлий вже не переймався земними пристрастями й усіма почуттями прагнув до Бога.

В українській мові є ще одна синонімічна до савану згадка. У Туреччині виготовлялось сукно білого кольору під назвою «габа». З нього шили козаки жупани та опанчу, використовували його й на погребальний полог.

Цікавинка! У своїх віршах Василь Стус та Тарас Шевченко порівнювали снігове зимове вбрання природи із габою.

Насправді й у більш ранніх похованнях археологи знаходять трупи, обгорнуті у світлу матерію. На Русі перед погребінням навіть у братській могилі намагалися мерця сповити у тканину. Відомий наказ Петра І від 1723 накладав заборону на використання труни, бо то було гаянням державного добра. Тож певний час померлих закладали в одному савані на цвинтарі. Однак самого імператора після смерті все ж таки поховали у домовині, всупереч його вказівкам.

Матеріал для виготовлення

Обрання матерії на поховальне вбрання залежить від регіональних особливостей. Так, у Європі зазвичай ткали саван з льону, коноплі чи вовни, а в Азії – із шовку та хлопку. Використання більш екзотичних тканин свідчило про високий статус покійного. Наприклад, у Данії та Австрії зустрічаються поховання, у яких небіжчика огортали у полотно з кропиви – прямо як у відомій казці Х. К. Андерсена «Дванадцять лебедів».

Овчари Англії та Шотландії у середині XVIII сторіччя були занепокоєні імпортом дешевих бавовняних тканин з Індії. Аби не завдавати шкоди британській економіці та підтримати місцевого виробника у парламенті був прийнятий білль, за яким савани мали виготовлятись лише із вітчизняної вовни.

саван

Саван у різноманітних конфесіях

Під час похорону саван може використовуватись не тільки за своїм основним призначенням. Варіанти застосування головним чином залежать від віросповідання сконалого.

Старообрядництво

Для спочинення старовірів беруть відріз матерії довжиною зо два рости небіжчика. Його складають пополам у ширину та зшивають по короткому та довгому боках. У середину покладають померлого так, аби шви були за спинлю та у ногах мерця. Такий саван нагадує язичницький човен із тканини, у кому наші пращури відправляли небіжчиків у дальню путь.
Головою спочилий торкається згину полотна, поза спиною та у ногах тканина зшита, попереду тіло спочатку відкрите. До рук покійного вкладається лествиця – старообрядницькі чітки, а самі кінцівки складають на грудях. Надалі окрайці матерії з’єднують та зшивають швом хрест-навхрест, починаючи з ніг. Біля шиї припиняють з’єднувати кінці тканини, та йдуть широкими стежками по периметру, стягуючи поховальне вбрання навкруги обличчя. Наприкінці усіх дій померлий опиняється немов би у коконі, звідки можна бачити лише його лице.
Надалі за шию заводять мотузку, обидва кінці якою послідовно перехрещують на грудях, по низу живота та біля нижніх кінцівок. Ось таке обрядове сповивання савану походить від поховального вбрання Лазаря, якого після смерті було Ісусом повернуто до життя.

Православ’я

Традиційне поховання православного неможна уявити без савана завдовжки в повний зріст покійного ти шириною до 1 метри. Тканину обирають легку, білого, молочного чи сріблястого кольору. Окрім шиття та мережива полог декорують різноманітними принтами – написами зі Священного Писання, храмовими зображеннями, іконами Богоматері, Христа чи святих. Під час прощання краєчок покрови знаходиться на рівні грудини, вкриваючи нижню частину тіла. Наприкінці церемонії саван розправляють та ховають за ним чоло.

Західні християнські течії

Католики, баптисти та інші християнські деномінації західного напряму використовують погребальний полог факультативно.

Іслам

У мусульман дещо інше відношення до савану. Насправді це не полог на тіло, а зразкова посмертна одежина. Уявіть тільки, що чоловік має бути убраним у три відріза тканини:

  • Каміс – спідню сорочку без швів;
  • Ізору – відріз тканини, яким огортають торс правовірного;
  • Ліфофу – останній, найдовший кусок матерії для обернення усього тіла небіжчика.

Голову поважної людини додатково покривають чалмою.

Жіноче вбрання ще цікавіше. На додачу до камісу, ліфофи та ізору використовують:

  • Хімор – платок на голову;
  • Сінабанд – клаптик тканини під сорочку, яким вкривають торс спочилої від пахв до колін.

Навіть у бідних родинах сконалого намагаються огорнути щонайменше у два відріза полотна. При цьому закороткою ліфофою намагаються спершу накрити голову, залишаючи ноги оголеними. Для неповнолітніх дітлахів також використовують два клаптики матерії. Лише при похованні новонародженого чи плоду після викидня тіло огортають однією тканиною. Загиблого шахіда (мусульманина, що виконував джихад) ховають у тій самій одежі, що була на ньому під час смерті і вкривають одним відрізом матеріалу.

Якихось обмежень на саму тканину не накладається. Шиють поховальне вбрання із ситцю, бязі, сатину та інших тканин. Однак для тільної сорочки намагаються брати м’яку тканину, а поверху огортають тіло більш суворим матеріалом. Сповідуючих іслам зазвичай не віддають землі у звичайній одежі. Однак зараз це правило вже не є обов’язковим. Якщо при похованні використовують костюм чи плаття, то їхній колір має бути відповідним – чорним, білим, зеленим чи фіолетовим.

Юдаїзм

В юдаїзмі сповідують простоту та скромність. Байдуже, яким багатим був гебрей за життя, його убирають у такі самі шати, що й бідного. У класичному варіанті опісля вмивання оголеного тіла кількома відрами чистої води небіжчика огортають у 12-метровий відріз тканини та вкладають у звичайнісіньку дерев’яну труну.

Індуїзм

Погребальне вбрання індусів складається з двох частин:

  • натільного клаптика тканини, у який обертають мерця після вмивання;
  • зовнішнього щільного покрову, який більш нагадує святкову ковдру.

Узвичаєна поховальна церемонія здійснюється на березі річки Ґанґ чи іншої, що знаходиться неподалік від житла спочилого. Померлого занурюють у священні води, а потім несуть до поховального костру. Перед самим запаленням дров рідні небіжчика верхню ковдру знімають, перуть у річці та забирають з собою.

Народна творчість: прислів’я та говірки

Про білий саван складено багацько прислів’їв та говірок.

  • Ангел смерті не турбується, чи є у мертвого саван. Не важливо, чи готова людина до спочину, чи ні – однаково неможна передбачити свою смерть.
  • Саван шиють без кишень. Якою би заможною не була людина за життя, з собою вона все не забере.
  • Зима вкрила землю білим саваном. Як природа слабшає, рослини гинуть та звірі впадають у сплячку восени, так і людина з настанням смерті спочиває під землею, огорнута білою тканиною.

Ритуальне бюро РЕЛІКВІЯ завжди готове Вам допомогти з організацією похорону людини будь-якого віросповідання. Організуємо перевезення тіла, допоможемо підібрати всі ритуальні товари, організувати похорон та поминки. Дзвоніть у будь-який час.

Залиште заявку, ми Вам передзвонимо