Православний похоронний обряд
Кожна християнська деномінація по-своєму пояснює перехід від земного життя до Вічного через смерть. Обов’язковими складовими цього процесу є певні обрядові дії, які проводяться над тілом, вимагаються від родичів чи здійснюються у Храмах. Православні священики трактують кінець життя як звільнення від тілесних пристрастей та цивільних обов’язків, відпочинок перед глобальним Кінцем світу. Не дарма летальний випадок панотці іменують успінням чи внебовзяттям, а небіжчика відповідно – внебовзятим чи спочилим.
Поки фізична сутність розкладається у ґрунті, духовна тричі постає перед Господом, від чого існує ще одна назва померлого – поставший. Саме там, у вищих сферах, йде міркування стосовно подальшої долі загиблого – чи то йому судилося жити з іншими праведними у Райських кущах чи палати у Геєні вогняній за свої гріхи.
Зміст:
- Етапи православного погребального обряду
- Обрядові дії перед похоронами
- Обмиванння
- Вдягання
- Укладення в труну
- Погребальні принади
- Пильнування над небіжчиком
- Церковні служби
- Сорокоуст
- Відспівування
- Панахида
- Похорон
- Намогильний хрест
- Строк поховання
- Помини
- Поминальна трапеза
Етапи православного погребального обряду
Канони чи правила поведінки православного погребального обряду існують ось вже кілька років. У наші дні вони дещо спрощені, однак сама сутність, перелік молитов, ритуальна символіка та основні діє залишаються незмінними. Умовно їх можна розподілити на:
- Обрядові дії перед погребінням
- Церковні служби
- Похорон
- Помини
Обрядові дії перед похоронами
Обмиванння
Обмивання шкіри сконалого спрямовано не тільки на тілесне очищення від патогенної флори. Також воно означає звільнення душі віруючого від земної погані.
Вдягання
До моргу прийнято приносити якщо не новий, то обов’язково чистий, випраний та випрасований одяг. Бо внебовзятий мусить з’явитись перед Творцем у парадному вбранні. Капці мають бути з матерії чи шкіри, щоби своєю ходою померлий не відволікав янголів від своїх справ на Небесах.
Укладення в труну
Раніше померлого клали в труну головою під ікони. Зараз достатньо підкладеної подушки, аби мрець спрямовував свої незрячі очі на схрещені верхні кінцівки на грудях. Мотузки, що стягують стопи та кисті рук розв’язують безпосередньо перед накриттям домовини кришкою.
Погребальні принади
До обов’язкових погребальних принад у православ’ї відносять:
- Хрестик, що вдягається на шию. Бажано, аби це був той самий хрестик, яким людину хрестили.
- Дозвільна молитва, що вкладається сконалому до рук.
- Паперова стрічка із словами з Біблії, яку накладають на лоба.
- Невелика іконка святого покровителя. Її кладуть збоку від небіжчика.
Пильнування над небіжчиком
Раніше вважалось, що за тілом померлого слід до самого поховання пильнувати та читати над ним відповідні молитви. Оскільки майже всі трупи зараз потрапляють до моргу, то ця традиція вже не є обо’язковою.
Церковні служби
Основною метою проведення церковних, або приватних (на дому) служб є прохання Всемогутнього змилостивитися над небіжчиком, послати ліпшу загробну долю для нього.
Сорокоуст
Церковні служби на спокій померлого особливо важливо проводити протягом перших 40 діб після смерті. Саме у цей період вирішується подальша доля загиблого.
Відспівування
Заупокійне послідування складається з певного переліку молитов, що відспівують над тілом на похованні. Саме за манерою служіння більш розповсюдженою назвою є відспівування. Бажано, аби воно проводилось у церковних шатах. Однак зазвичай панотців викликають до траурних залів моргів, до будинку померлого чи на цвинтар до могили.
Панахида
Панахиду по померлим родичам замовляють в храмі по призначених датах: на девятини, сороковини, річниці народження чи смерті, встановлених поминальних днях. Для цього слід заздалегідь подати заупокійні папірці церковним служкам.
Похорон
Після начитування відповідних молитов проводиться прощання з померлим. Коли всі бажаючі з присутніх відзначились, саван розправляється на голову і домовину накривають кришкою. Вже на спущений у могилу гроб священик кидає пшеницю та поливає її єлеєм. Символічне засівання зерном під час похорону служить нагадуванням про майбутнє Воскресіння. Надалі кожен із людей в жалобі кидає до ями декілька жмень землі, а копачі вже потім завершують справу остаточно. На місці поховання роблять невеликий пагорок, який прикрашають вінками з ялиці – свіжої чи штучної.
Намогильний хрест
Найчастіше за все на могилах православних християн встановлюють шести- чи восьмикутні хрести. Розміщують пам’ятник в ногах небіжчика – аби під час Воскресіння він слугував духовною опорою сконалому.
Строк поховання
Зазвичай у православ’ї хоронять на третю добу по смерті, а бо пізніше. Вважається, що душа не має бачити погребіння свого тіла.
Помини
Під помином розуміють зустріч знайомих та членів родини внебовзятого задля спільного читання молитов за його душу та згадування добрих вчинків мерця. Зазвичай для цього організовують невеличкий стіл із певним переліком страв. Поминати на кладовищі не бажано з погляду на явну антисанітарію.
Помини влаштовують на 9-й, 40-й день по смерті, річниці народження та смерті, інші, встановлені у Церковному календарі дати. Окрім самої дати погребіння, у поминальні дні рекомендують відвідати Храм, поставити свічки за померлих родичів, відвідати могили на цвинтарі. Вже у другій половині дня близькі сконалого збираються за спільною поминальною трапезою.
Поминальна трапеза
Організатор заходу починає з невеличкої промови, молитви «Отче наш» та прохання до Господа проявити свою милість до померлого. Першою стравою йде коливо – розмочена пшениця чи інша крупа у солодкому сиропі з факультативним додаванням сирих чи в’ялених фруктів. Далі за традицією куштують борщ чи іншу першу страву. У якості основного блюда йде відварна картопля, тушковане м’ясо, голубці, пельмені чи інші, улюблені у родині небіжчика страви. До чаю подають солодкі млинці із маковим, яблучним, сирним наповнювачем та цукерками із печивом. Поданий перелік страв вважається класичним. Якщо ж на це у родичів немає фінансові можливості чи бажання, то обмежуються коливом та звичайним чаюванням.
Ритуальне бюро Реліквія завжди допоможе родичам померлої людини організувати похорон чи кремацію з урахуванням усіх православних обрядів.