Християнський хрест
Хрест для християн є не тільки символом їх віри, але й оберегом від злих сил. Починаючи справу, переступаючи поріг домівки чи відчуваючи дискомфорт віруюча людина зазвичай творить хрест рукою над собою. Так вона просить Господа посприяти майбутнім діям та уберегти від лихого ока. Нажаль мерці вже не можуть самостійно звернутись до Бога, і тому на їх могилі вже родичі чи знайомі встановлюють хреста.
Зміст:
Західні та східні християнські традиції
Надгробок у формі хреста прийнято встановлювати одразу ж після поховання. Католики розміщують його у головах, демонструючи перевагу Всевишнього понад усім. За православними звичаями пам’ятник ставлять в ногах, аби небіжчик мав духовну опору під час Другого пришестя. Є й інші відмінності у головній символіці поміж християнськими деномінаціями.
Католицька форма хреста
Католицький хрест
Католицький чи латинський хрест – чотирикінцевий, з подовженою основою. У часи Римської імперії за допомогою цього лаконічного зображення віруючі розпізнавали своїх однодумців. Символізував він готовність до самопожертви, до розп’яття на арені Колізею, адже християнство тоді було офіційно заборонено. І хоча хрест за своєю суттю був знаряддям для катування, першим християнам він також нагадував про Воскресіння Хреста та Небеса Обітовані після прийняття смерті.
На католицькій труні під час поховання обов’язковим є розп’яття – рельєфне зображення розіп’ятого Ісуса. Його нижні кінцівки накладені одна на одну та прибиті єдиним цвяхом до дошки. Натомість за православним звичаєм кожна нога Христа простромлена окремо. Голову Спасителя увінчує терновий вінок.
Православна форма
Православний хрест
Трираменний православний хрест ще має назву хреста Лазаря. Окрім основної щаблі у нього є ще дві горизонтальні поперечини: коротка верхня та похилена нижня. Така форма є точним історичним прототипом хреста, на якому був розіп’ятий Ісус на горі Голгофа.
Традиційно у Давньому Римі злочинці самостійно несли свого хреста на катівню. Вже після встановлення розп’ятого лиходія стража прибивала нижню щаблю у підніжжя. За розпорядженням Понтія Пілата додатково над головою Христа була прикріплена табличка з буквами INRI (Iesus Nazareus Rex Iudaorum — Ісус Назарянин Цар Юдейський).
По обидва боки від розп’ятого Сина Божого знаходились два харцизяки – Гестас та Димас. Перший був ліворуч та увесь час ґлузував зі Спасителя, що він навіть собі не може дати ради. Другий, що був праворуч, захищав Назарянина, розкаявся у останню мить та щиро прийняв Господа у своє серце. За таких діянь злочинців нижня щабля хреста Ісуса нахилилась та вказала їм подальший шлях після смерті. Зараз нижня поперечина лівою стороною (правою для споглядача) спрямована униз, до Аду, а правою уверх, до Раю. Православному християнину трираменний хрест нагадує про необхідність бути праведним за життя, визнавати заподіяні гріхи та щиро розкаюватись у них. Бо Суд Божий не мине кожного, але завше є надія на прощення.
Вірменський хачкар
Вірменський хачкар
Вірменська Апостольська Церква відноситься до групи Давньосхідних православних церков (дохалкідонських). ВАЦ має відмінності у догматиці від церков візантійського та католицького напрямів, богослужіння відбуваються за окремим, вірменським звичаєм. Не дивно, що й надгробки віруючих мають інший вигляд.
Найчастіше вірменський хачкар – це вироблена з м’якого каменю стела, на якій вирізьблене зображення християнського символу. Але це також може бути окремий монумент класичного чотирикінцевого виду. Особливість пам’ятки полягає у наявності рослинного орнаменту, що є унікальним для кожного з 15 тисяч хачкарів у світі. Чудове листя, буйні квіти та молоді паростки символізують перемогу Життя над Смертю, життєдайність християнської релігії, надію на подальше воскресіння.