Релігійні традиції: чого неможна робити на похорону

З давніх давен усі релігії приділяли чимало уваги та часу проводам померлого у дальню путь, віками відпрацьовувались належні погребальні обряди. Кожен ревний віруючий бажав бути похованим за встановленими ритуалами, бо тільки так він мав надію потрапити до Царства Небесного та здобути Вічне Життя. Нижче у статті наведемо православні звичаї – існуючі обмеження та заборони на проведення тих чи інших дій під час похорону.

Зміст:

• Відспівування: лише для православних
• Панахида: тільки по віруючим во Христа
• Заочне відспівування: на крайній випадок
• Не бажано залишати іконку в домовині
• Не бажано говорити: «Най земля буде пухом»

Відспівування: лише для православних

Відспівування вважається чи не найважливішим релігійним служінням у православ’ї. Його здійснюють безпосередньо над тілом сконалого з метою відпущення тому усіх прижиттєвих гріхів, аби небіжчик постав перед Господом безгрішним немов немовля. Чин похорону проводиться лише над тими, хто перейшов у православ’я. Також поснулий під час життя мав слідувати божим заповідям, не відвертатися від Христа та бажати здійснення заупокійного богослужіння. Самогубство ставало вагомою причиною у відмові відспівування. У такому випадку чин похорону відбувався лише за дозволом єпископа та наявністю довідки, що померлий був під час скоєння цього лиха несповна розуму.

Панахида: тільки по віруючим во Христа

Молитися на дому за померлого дозволяється навіть якщо він за життя не йшов шляхом Ісуса, був баптистом чи іншого віросповідання. Однак неможна за таких подавати до Церкви заупокійні записки. Панахиду читають лише по тих, що були відспівані належним чином, або мали бути відспівані якби не трагічні обставини смерті. Для згадування у молебні сконалих іншої віри панотці приймають загальну формулу «із родичами». Її слід написати наприкінці списку спочилих, тоді небіжчик також буде згаданий під час служіння.

Заочне відспівування: на крайній випадок

Заочне відспівування виконується над купкою землі за відсутності тіла померлого. Надалі цю жменю кладуть до гроба спочилого, прикопують на могилі родича небіжчика або за місцем можливої загибелі. Заборони на здійснення заочного чину похорону такі самі, як за звичайного заупокійного служіння.

Випадки, коли панотці погоджуються на відспівування у заочній формі:

• Якщо тіло фрагментовано. Наприклад, за умови смерті у ДТП чи в епіцентрі вибуху.
• Якщо тіло не знайдене, але достеменно відомо, що людина померла. Наприклад, загибель відбулась під час техногенної/ природньої катастрофи.
• Якщо тіло має бути поховано у закритій домовині. Наприклад, особа втопилась чи померла від інфекційної хвороби.
• Якщо тіло вже поховано. Навіть у випадку подальшої ексгумації найчастіше відбувається заочне відспівування, бо мертві рештки мають бути віддані землі якомога скоріше.

Не бажано залишати іконку в домовині

Образок з ликом святого покладають до гроба під час похорону з лівої чи правої сторони. Після прощання, до закриття кришки, його звідси виймають. Надалі родичі іконку відносять до Церкви чи залишають серед домашніх образків. Не слід вважати великим гріхом, якщо зображення святого буде поховано разом із небіжчиком. Так, ігумен Сергій Радонезький заповів аби після смерті до його домовини було покладено ікону. Невже святий чоловік прохав би здійснення чогось супроти Бога?

Не бажано говорити: «Най земля буде пухом»

Побажання «Най земля буде пухом» походить від давньоримських погребальних традицій. Православні панотці вважають таке напуття відгоміном язичницьких звичаїв. Для християн більш доречними є формули «Вічна пам’ять» чи «Най спочине у мирі». Втім, не слід вбачати у первісному реченні якоїсь крамоли, бо воно вже стало звичним побутовим виразом. Додатково можете ознайомитися з нашою статею про Слова співчуття та скорботи після смерті людини.

Ритуальне бюро РЕЛІКВІЯ завжди готове Вам допомогти та проконсультувати за всіма ритуальними звичаями та правилами. Дзвоніть у будь-який час.