Як довідатись, чи добре померлому на тому світі?
Достеменно нікому не відомо, чи існує взагалі «той світ». Однак тим, хто втратив близьку людину, хочеться вірити в наявність хоча б мізерного шансу зустрітися знов зі спочилим в іншому світі. І якщо така вірогідність є, то це означає, що духовна іпостась небіжчика ДЕСЬ ТАМ перебуває. Що відчуває душа рідної особи після сконання? Чи благосне її життя? Кожна зі світових релігій має власні відповіді на ці питання.
Зміст:
Християнські конфесії
В Біблії нема певних вказівок щодо того, як почуваються душі похованих. Існують лише умови, за яких очікування Страшного Суду померлі відбувають на Небесах (праведники за життя) чи у Геєні Вогняній (які згрішили проти Бога та не дотримувались заповідей). Проте з тих, хто сповідався та причастився перед смертю, знімався тягар провини за неблагочинні проступки та вони мали усі шанси потрапити до Райських кущів. Принаймні так торочать своїй пастві християнські панотці.
Не відмолені гріхи, у яких людина не зізналась сповідачу, за які не отримала прощення та відпущення, становлять той самий тягар, який потягне душу спочилого до Аду. Тому віруючі в Ісуса приділяють таку увагу передсмертним та посмертним релігійним ритуалам. У тому числі й молитвам родичів за похованого, проханням до Господа проявити милість щодо подальшої судьби зниклого за обрієм.
Православ’я
За новопреставлених родичі замовляють особливу молитву Сорокоуст, що священики читають у Церкві протягом 40 діб. Бо саме у цей період вирішується подальша судьба померлого – перебуватиме він у Раю з праведними чи згине в Аду за свої гріхи. За спочилих також служать панахиди (служби про всепрощення) та парастаси (п’ятничні служіння напередодні Вселенських поминальних субот). Під час поминання та у родинному колі читають келейні (домашні) молитви за мерців. Подача милостині також вважається добрим діянням на честь пішовшого за Небокрай.
Католицизм
Практика видання індульгенцій, або свідоцтва про прощення гріхів у яких розкаявся грішник, існувала до середини ХХ сторіччя. Оскільки у світі склалось мінливе ставлення до індульгенцій, як до придбану за гроші (чи пожертви) спокуту, віднині на них накладено заборону. Замість цього у католиків звільнення від покарання за погані вчинки свої чи за померлого можна здобути молитвами, проявом милосердя, постуванням, паломництвом чи здійсненням інших благих справ, що свідчать про каяття та істинну віру.
Протестантство
Протестанти переконані, що тільки прижиттєві діяння самої людини визначають, куди його душа потрапить після сконання. Ніякі молитви, пости чи прохання ближніх не спроможні змінити рішення Господа щодо подальшої судьби вмерлого. У то самий час, прийняття таїнства Хрещення, віра во Христа та виконання заповідей Божих вже передбачає праведне буття, а отже по смерті духовна сутність буде позбавлена страждань.
Іслам
У мусульман завжди покладаються на волю Аллаха. Бо певні діянні здійснюються потайки від людей – як добрі, так і погані. Тож тільки Всемогутній здатен розсудити, праведне чи гріховне життя вів правовірний, в Обитель миру (дар ас-салям) чи Ад (джаханнам) заслуговує відправитись його душа. Однак здійсниться цей розподіл лишень по настанню Судного дня (кияма). А до цього усі померлі перебувають разом у Барзах – проміжному, дещо підвішеному стані.
Юдаїзм
У розумінні іудеїв вірністю єдиному Божеству визначається любов до усіх синів Ізраїлю. Кінцеве спасіння (геула) сприймається як порятунок від негод, смерті, чужого володарювання, хвороб, гріхів не окремої людини, а усього народу в цілому. А «нечестиві» (невірні) воскреснуть після Дня Господня «на ганьбу та вічне жахіття».
Таким чином, після смерті душа у загробному світі скоріше займає певне місце на драбині (в черзі) до Творця. Молитви Талмуду (особливі ритуали у синагозі) здатні посунути духовну сутність ближче до Єгови, аби його милістю та благословенням бути осяяним у більшій мірі. Найчастіше читають кадиш сироти/ у скорботі (кадиш йатом) або поминальну молитву (ізкор). Їх промовляють на похованні, у день трауру, на річниці (йорцайт), у поминальні дні.
Езотерика
У наш час існує немало відьом, колдунів, екстрасенсів чи інших езотериків, що переконують людей в існуванні потойбічного світу. Немов би за допомогою астральної енергії, магії, амулетів чи інших принад вони можуть проникнути по той бік Всесвіту чи, навпаки, викликати духів померлих сюди. Довірливі громадяни платять за такі сеанси спілкування зі спочилими аби переконатись, що їх померлі родичі дійсно добре почуваються. Чи варто поданій інформації давати віри – залишається на совісті тих самих медіумів.
Погляд вчених
Низкою відомих вчених заперечується існування загробного життя. Наприклад, Стівен Хоукінг, знаний астрофізик, висловив думку, що після смерті нічого не існує. На противагу йому американські космологи намагались за допомогою квантів віднайти Царство Мертвих, однак, поки що безрезультатно. Нажаль буденними об’єктивними методами довести чи спростувати наявність «того світу» неможливо. Тому кожна особа вирішує особисто для себе, вірити чи не вірити, що після смерті їх близький почне нове буття.
Сімейне похоронне бюро РЕЛІКВІЯ завжди готове вас проконсультувати за всіма ритуальними нормами, правилами та традиціями. Ми готові супроводжувати вас у процесі похорону від початку до встановлення пам’ятника або підбору урни для праху після кремації.