Страх смерті та його подолання

Страх – це природня реакція людини на щось невідоме, чого бояться та що представляє загрозу. Загалом проти гуркоту грому, тайфунів, землетрусів, місячних затемнень чи повеней людство навчилося боротися науковими методами, а ось у випадку смерті вони виявляються безсилими. До наших часів ще ніхто не надав логічне пояснення феномену сконання, не з’ясував його природу і навіть якщо пост-фактум знайдені об’єктивні причини летальності, слідування превентивним заходам не гарантує, що людина ніколи не помре. Саме тому страх смерті не викорінюється. Ось тільки емоційна реакція в кожної особи різна. Одні впадають в депресію після новини про загибель близького. Інші, навпаки, стають активнішими, бо не хочуть загубити ані хвилини корисного часу. Треті починають відчувати танатофобію – страх перед особистим переходом у Небуття…

Зміст:

• Самостійне подолання остраху смерті
• Подолання страху смерті за допомогою релігії
• Коли острах перед смертю переходить у фобію
• Природня реакція
• Патологічний стан
• Особистісна схильність до танатофобії
• Як самостійно зменшити прояв остраху смерті

Самостійне подолання остраху смерті

У загальному випадку людина через півроку чи п’ять років приймає смерть свого близького. Спочатку відсутність члена родини чи колеги сприймається як фізична пустота, потім померлий починає жити у споминах. Кожна думка про небіжчика починає сприйматись як воскресіння пам’яті про нього. І нехай не завжди можна уявити собі обличчя покійного, проте його діяння, погані чи добрі, змушують про нього говорити, згадувати його.

Ще Лао-Цзи, автор трактату «Дао де цзін» більш ніж 2,5 тисячі років писав: «Хто помер, але не забутий, той безсмертний». Звісно, не всім судилося закарбувати свої діяння у пам’яті людській як Тарасу Шевченку, Богдану Хмельницькому чи Марії Заньковецькій. Але погодьтеся, буде приємно усвідомлювати, що тебе після смерті згадають, що життя недарма промайнуло. Чи не тому багато людей похилого віку намагаються подорожувати іншими країнами та зробити багато світлин та відео. Аби потім їхні внуки хоча б для вивчення місцевих цікавинок передивлялись давні фото та згадувати своїх бабусь та дідусів.

Подолання страху смерті за допомогою релігії

Доволі цікавий підхід сповідують авраамічні релігії. У кожній з них душа безсмертна та набуває шансу на нове життя у певну Судну днину. Саме віра в те, що колись, нехай і не на цій землі, людина воскресне у новій іпостасі, отримує благословення Боже та знайде відпочинок на Небесах, спростовує відхід з життя. І не важливо, наскільки такі переконання істинні, якщо вони дарують спокій вмираючому, його родині, друзям, знайомим.

Альтернативні релігії по-різному тлумачать безсмертність душі по відмиранню тілесної оболонки. Так, у буддизмі духовна сутність перероджується у новій іпостасі згідно тієї поведінки, якої сконалий дотримувався за життя. Як він творив зло, то переходить на нижчий рівень розвитку та відбуває свою карму, як діяння були добрі і особа дотримувалася духовних заповідей, то має шанс перейти на нову ступінь на шляху до нірвани.

У синтоїзмі душа полишається у фамільному пантеоні протягом 49 років після своєї смерті. Саме на такий період її фігурка чи фото полишається у вівтарях родичів для поминання. Як час мине, то артефакт прибирають, оскільки вважається, що духовна іпостась вже переродилася в іншій родині.

Коли острах перед смертю переходить у фобію

Як зрозуміти, людина жахається вмерти самому чи боїться смерті у загальному сприйнятті? Бо якщо перший острах доволі природній і його можна подолати, то танатофобія – це вже патологічний прояв. Відрізнити їх можна за наявності нав’язливих думок, проявам тривоги чи агресії, пришвидшеному пульсу та спітнілим рукам, мимовільної паніки, запамороченнях чи навіть галасу при згадуванні про смерть, відвідуванні похорону, розглядання ритуальної атрибутики чи прослуховуванні некрологу. З’ясувати, чи знаходяться реакції вашого організму у нормі, коли згадується чиясь смерть, або х на них слід звернути особливу увагу допоможе самоаналіз.

Природня реакція

• Легкий сум, печаль чи навіть сльози на похоронах, поминках або при згадуванні померлих цілком природні.
• За наявності тригера – загибелі близького, потрапляння у ризиковану ситуацію, тяжкої хвороби – доволі природньо довгий час думати про те, що сталося.
• Людину можна відволікти від сумних думок переведенням дискусії на іншу тематику.
• Емоційна реакція, яка провокує постійні думки, сльози, роздратування чи депресію після спрацювання тригеру.
• Стан короткочасний. По закінченню певного періоду людина перестає сприймати усе навколо в чорних тонах, з’являються сили жити, енергія для дій та натхнення.
• Розмови про смерть стають менш болісними, події у минулому сприймаються як другорядні.

Патологічний стан

• Переживання смерті застають людину зненацька у побуті. Нав’язливі думки пригнічують та дезорієнтують.
• Спонтанні думки про смерть виникають при найдрібнішому натяку на похорон, чиємусь відході у вирій, прогулянці вздовж кладовища, згадування у розмові о ритуальних товарах.
• Навіть в розмовах про щось інше людина мимоволі згадує про смерть. Складається враження, що співрозмовник має так звану манію.
• Реакція задіює фізіологічні аспекти. При згадці про смерть в людини мимоволі пришвидшується пульсація, з’являється паніка, він пітніє і може навіть страждати на безсоння.
• З кожною дниною стан все погіршується, депресія стає глибшою, все валиться з рук, збільшується апатія, з’являються думки щодо безпорадності буття.
• Знаючи про свій стан особа починає уникати згадок про цвинтар, могили чи розмов про смерть.

Особистісна схильність до танатофобії

Одна частина людей добре адаптується до стресових ситуацій – інша сприймає їх більш глибоко. Наприклад, перфекціоністи, які звикли все контролювати у своєму житті, тяжче переживають смерть близьких. Також артистичні натури та тим, хто має багату уяву, складніше позбавитись від негативних думок. Вони буквально починають уявляти свій похорон, життя інших після свого сконання та т. і. За таких обставин природні острахи після смерті ближнього можуть переродитися у фобію.

Як самостійно зменшити прояв остраху смерті

Те, що ви усвідомили початковий прояв танатофобії – це вже перший крок до зцілення. Прослідкуйте за своїми фізіологічними реакціями під час згадки про чиюсь смерть. Чи відчуваєте ви гарячку? Чи починається запаморочення? Чи пришвидшується пульс? Якщо так, то почніть з дихальної гімнастики. Просто зробіть глибокий вдих, затримайте дихання на 2-3 секунда і повільно видихайте. Повторіть так пару разів. Тепер подумайте про щось добре, що вас змушує радіти чи призводить до задоволення. Як стресовий стан відійде та ви дістанетесь додому, заваріть собі смачний чай, послухайте гарну музику чи перегляньте цікавий фільм. Також від нав’язливих думок рятують фізичні вправи на свіжому повітрі – прополка городу, джоґінґ (біг підтюпцем), екскурсії по місту.

Фамільне ритуальне бюро РЕЛІКВІЯ з розумінням ставиться до того, що різні люди по-різному сприймають сконання своїх близьких. Ми завжди намагаємося зменшити біль передчасної втрати і тому готові перейняти на себе усі турботи з приводу організації необхідних похоронних заходів. У випадку смерті будь-кого з ваших родичів чи знайомих ви неодмінно можете звернутися до нас по допомогу та за консультаціями по питаннях похоронної галузі.