Дні помину померлих у світовій культурі
У всьому світові прийнято з особливою пошаною відноситись до померлих, поминати їх у річниці смерті, закарбовувати пам’ять про них у нагробках, монументах чи іншими доступними способами. Окрім того у різних народів існують особливі дати, які присвячені похованим. У даній статті ми проведемо невеличкий екскурс по таких святах – де та коли вони проводяться, як відправляються.
Зміст:
- Радуниця
- День помину усіх спочилих вірних
- День Мертвих (El Día de Muertos)
- Савань
- Чхусок
- Гай Ятра
- Обон
- Фестиваль голодних духів
Радуниця
Одним з найголовніших поминальних свят у православ’ї вважається Радониця. Відправляють її на 9-й день після Пасхи. Оскільки за розрахунком він припадає на вівторок, робочий день, то дозволяється поминати своїх спочилих напередодні, в один з вихідних днів. З самого ранку близькі спочилого мають прийти до Церкви, поставити свічки у кануна та відстояти заупокійну службу. Потім люди у жалобі йдуть до поховань, навідують спочилих, вшановують їх добрим словом та залишають біля нагробків гостинці – зазвичай то загорнуті у пакет солодощі. На обід усі знайомі та рідні збираються за загальним поминальним столом та моляться за упокій тих, хто відійшов у вирій.
День помину усіх спочилих вірних
Також має іншу назву – День помину душ померлих родичів. Відправляється серед християн Західної Церкви 2 листопада, одразу ж після святкування Дня Усіх Святих. У першу чергу в цю дату прийнято згадувати родичів, членів родини та друзів. Так само, як на Радоницію, віруючі різних конфесій відвідують погости, прибирають могили своїх близьких, приносять на погости квіти та запалюють свічки. Увечері влаштовують загальносімейну поминальну трапезу, протягом якої читають заупокійні молитви та обговорюються історії з життя сконалих.
День Мертвих (El Día de Muertos)
День Мертвих святкується у країнах Центральної Америки 1-2 листопада і проводиться з певним розмахом. По головним проспектам міст Мексики, Гватемали, Нікарагуа, Сальвадору та Гондурасу проводиться помпезна хода. Місцеві мешканці вдягають яскраву одежу, розфарбовують свої обличчя та беруть з собою на карнавал фігурки скелетів, обряджених у жіноче плаття. На вулицях постійно продають солодощі у вигляді черепів, домовин чи інших калавера (символів цього свята). Усе це дійство супроводжується співами, танцями, сміхом та розпиттям алкоголю. До могил та домашнього вівтарю цього дня приносять помаранчеві чорнобривці (квіти, якими закликають душі спочилих), а також улюблені страви похованих.
Савань
Кельтське язичницьке свято, прототип теперішнього Геловіну. Нині відмічають 31 жовтня – 1 листопада тільки в Ірландії. Започатковувався як свято на честь закінчення збору врожаю. Приблизно тоді наступали суттєві заморозки та світловий день ставав коротше. Вважалось, що о цій порі набирали силу злі духи зі світу мертвих, тому мали можливість проникнути у світ живих. Зважаючи на це у Савань обов’язково запалювали великі вогнища, вдягали одежу язичницьких божеств та ходили по домах, збираючи пожертви на їх користь.
Чхусок
Дослівно з корейської – «осінній вечір». Поширений у Південній та Північній Кореї день пошани предків. Відзначається у різні роки наприкінці вересня чи на початку жовтня. Як і в кельтів, свято було насамперед пов’язане з кінцем збору врожаю. Протягом 3-х діб корейці готують різноманітні страви з рису, діляться зібраними овочами та злаками з сусідами та друзями, танцюють ритуальні танці, грають в традиційні ігри, відвідують некрополі та доглядають могили предків.
Останнє, до речі, робилося з практичних міркувань. Після вшанування пам’яті померлих належним чином та вираження подяки за усе добре, що відбулося цього року, спочилих зазвичай прохали посприяти благим діянням і наступного року – аби у майбутньому плоди росли добрими, а врожай був багатим. У наш час Чхусок справляють не настільки ретельно, але звичай влаштовувати поминання близьких на це свято зберігається й досі.
Гай Ятра
Протягом 8 днів наприкінці серпня та на початку вересня у столиці Непала Катманду проводиться національний фестиваль корів. Така пошана до цих тварин виникла з вірування, що саме вони супроводжують душі небіжчиків у потойбіччя. У цей період по вулицях влаштовують помпезні ходи з корів та/ або людей, перевдягнених у худобу, під час яких й проводиться поминання спочилих родичів та друзів.
Обон
Японські буддисти вшановують духів померлих у середині серпня, коли найбільш активним та видимим на зоряному небосхилі Країни Висхідного Сонця стає метеорний потік Персеїдів. Місцеві мешканці вважають, що саме в цей період духовні сутності сконалих відвідають Землю, приходять у свої дома аби побачитись із близькими. У свято Обон японці зазвичай беруть відпустку та від’їжджають у рідні селища. Там вони дістаються могил предків, облаштовують їх, підновлюють нагробки. Як не дивно, але цього поминального дня є звичай також відвідувати й живих родичів, друзів та знайомих.
В останній день Обону на височезних пагорбах розпалюють вогнища. Вважається, що за допомогою їх світла душі померлих швидше зможуть віднайти дорогу до вирію. На воді майстерні актори відтворюють особливий танок мертвих – бон-одорі. Наприкінці свята у річки та водойми спускають плаваючі ліхтарики.
Фестиваль голодних духів
На 14-15 ніч сьомого місяця орхідей припадає китайський Фестиваль голодних духів. Ще 2 тижня гості з Потойбіччя відвідуватиме світ живих. Китайські буддисти та даосисти намагаються весь цей період не виходити з дому у темряві – бо їх можуть спіткати неспокійні духи померлих. Вдень мешканці Піднебесної Імперії влаштовують яскраві паради по широких проспектах своїх міст.
Торговці усюди пропонують солодощі та ритуальні смаколики. До могил рідних та близьких приносять паперові сувеніри із зображенням грошей, яхт, автівок та інших предметів розкоші. По вулицях міст розташовують вівтарі, куди теж приносять такі пожертви. Потім усе це урочисто підпалюють. Такі символічні вчинки мають на меті задобрити предків. Бо за віруваннями китайців усе, що спалено у паперовому вигляді на Землі відновлюється у реальності потойбічного світу.
Наприкінці фестивалю (через 14 діб) біля вхідних дверей встановлюють запалені ліхтарики у вигляді квітки лотосу у невеличких човниках. Таким чином допомагають духам спочилих віднайти зворотну дорогу до Аду. Також відслідковують, скільки часу той вогник палатиме. Як свічка довго не гасне – то у наступному році родину спіткає велике щастя.
Сімейне похоронне бюро РЕЛІКВІЯ надає повний цикл послуг з проведення похорону та кремації у Києві та області. У нашому виставковому залі представлений великий асортимент трун та урн для праху після кремації. Також ми здійснюємо повний супровід при транспортуванні ВАНТАЖУ 200 по всьому світу.