7 кроків до відновлення після смерті близького

Повідомлення про сконнаня близького кожною особою сприймається по-різному. Одна зачиняється у чотирьох стінах та виплакує свій біль. Друга впадає у ступор, усі дії уповільнюються, розум реагує тільки на найважливіші подразники та забуває, що трапилось десятьма хвилинами раніше. Треті намагаються відкинути будь-які думки про померлого, продовжують жити у звичайному ритмі і навіть більше часу надавати розвагам. Не дивлячись на спосіб подолання своєї туги за спочилим, до повного відновлення людині у жалю слід пройти 7 типових кроків. Комусь на це потрібно більше часу, комусь – менше. Розуміючи особливості кожної стадії переживань ви допоможете собі та знайомим у скорботі впоратись з депресивними емоціями.
Зміст:

• Крок 1. Все минає. І це теж
• Крок 2. Дотримуйтесь вікових традицій
• Крок 3. Пам’ять про покійного
• Крок 4. Не соромтеся плакати
• Крок 5. Говоріть про спочилого та про свої емоції
• Крок 6. Знайомтеся з новими людьми
• Крок 7. Розберіть и віддайте особисті речі небіжчика

Крок 1. Все минає. І це теж

Розповідають, що у Соломона була чудова обручка із гравіруванням «Все минає». Дивлячись на цей вираз правитель заспокоювався у тяжкі часи та з бадьорістю очікував на найкраще вирішення справ. Одного разу мудрець був у такому розпачі та відчаї, що звичний засіб його не втішив. Навпаки, він із злістю зірвав з пальця обручку та викинув її геть…

Пройшов якийсь час, Соломон опанував свої емоції та пожалкував за золотою прикрасою. Коли після довгих пошуків мудрець таки знайшов обручку, то із внутрішньої сторони прочитав ще один напис: «І це теж минає».

Крок 2. Дотримуйтесь вікових традицій

В кожній місцевості, у кожного народу з роками склались певні погребальні звичаї. До них слід віднести не тільки підготовку тіла до поховання чи сам процес закопування, але й проведення релігійних служінь, начитування молитов, справляння помину. Навіть якщо ви упереджено ставитися до давніх традицій, все ж таки радимо їх додержуватись. Бо саме вони допомагали нашим предкам подолати психологічну кризу. Методичне виконання рутинних дій дозволить людині у скорботі досягти необхідного душевного балансу.

Крок 3. Пам’ять про покійного

Спомини про почилого можуть надихати та нести тихий спокій чи навпаки, бентежити та занурювати у тяжкий депресивний стан. Відповідно до вашої особистої реакції слід вдаватись до згадок про померлого. Перегляньте у вільну годину фільм «Спорожніле місто» режисера Майка Байндера. Там головний герой у виконанні Адама Сендлера кожен тиждень перефарбовує стіни у квартирі, зранку катається на самокаті, але спиняє будь-яку розмову про загиблих у авіакатастрофі дружину та дочку. Організм самотужки відпрацьовує ту стратегію, за якої він найліпшим чином долатиме емоційну напругу. Тож частіше дослухайтеся до свого внутрішнього голосу.

Крок 4. Не соромтеся плакати

У суспільстві ще існують стереотипи щодо «правильних» переживань від втрати близького. Не важливо, жінка чи чоловік перебувають у скорботах, їм належить стійко протистояти жеребу долі та тамувати свої почування. Натомість психологи зовсім не радять приховувати свої емоції. Бо заховані углибину вони сприяють розвиненню душевних розладів, найчастіше за все, невиліковних. Не соромтеся плакати, хоча б наодинці.  Бо сльози – то є природній вгамовував болю, фізичного чи психологічного.

Крок 5. Говоріть про спочилого та про свої емоції

Іноді у згорьованих болем відчувається потреба порозмовляти за померлого. Це обов’язково потрібно робити аби зберегти душевну рівновагу. Проте з уважністю ставтеся до обрання співрозмовника. Ваші почуття до померлого не обов’язково будуть позитивними і то є нормальним. Однак про сокровенне краще не розповідати людині, яка з іншого боку знала небіжчика. Краще оберіть якогось незнайомця чи психолога на телефоні довіри, яким можна буде довірити потаємне. І все ж таки у розмові дотримуйтесь правила «Про сконалих або добре, або нічого ОКРІМ ПРАВДИ».

Крок 6. Знайомтеся з новими людьми

Втрата близької людини неодмінно залишає душевну порожнечу. Її вже неможна заповнити звичайним дзвінком по мобільному чи гостюванням. Є єдиний шлях позбутися утвореної лакуни – знайти нових знайомих, розширити круг інтересів. Якщо ви підлітком займалися на фортепіано чи танцями, то прийшов час згадати про це та відвідати консерваторію або театр. У найближчому Домі Культури обов’язково відкриті різноманітні секції з йоги, співу, малювання. Для охочих сидіти вдома та займатись вишиванням чи куховарством існують соціальні мережі та форуми, де люди радяться між собою. Не соромтеся заходити у віддалену крамницю чи йти на зустрічі з онлайн-знайомими у міське кафе.

Крок 7. Розберіть и віддайте особисті речі небіжчика

Не слід сприймати буквально вислів «Допоки людину пам’ятатимемо – доти вона жива». Ставтеся до особистих речей померлого як до звичайних побутових предметів. Навіть якщо вони ще зберігають парфуми сконалого чи відбитки його рук. З часом ви мусите перебрати мешти та блокноти спочилого. Не намагайтеся зберегти чи викинути усе. Зазвичай під утилізацію підпадає близько 50% речей. Ще третина йде на повторне використання – одяг перешивають чи віддають нужденним. Тільки но 15% предметів залишатимуться на спогад. Пам’ятайте, що найцінніше, пов’язане із втраченою людиною, ми зберігаємо у своєму серці.

Ритуальне бюро РЕЛІКВІЯ завжди готове Вам допомогти, проконсультувати, допомогти з пошуком психотерапевта, якщо у вас буде така потреба. Дзвоніть у будь-який час.