5 стадій прийняття смерті

Шоковий стан від похорон близького ще довгий час супроводжуватиме людину у жалобі. Простий погляд на особисті речі небіжчика чи схожа фігурою чиясь постать може спровокувати болісні спогади чи навіть депресію. Подібні емоції чи сплески розпачу досить природні. За думкою психологів існують п’ять стадій прийняття смерті, які крок за кроком проходять родичі померлого. Навіть якщо сама трагедія сталась не з вашою родиною, не завадить трохи більше знати про них. Таким чином ви зможете підтримати згорьованого колегу чи сусіда, скорегувати його поведінку відповідними словами чи діями.

Зміст:

Стадія 1 – Острах. Тривалість: близько тижня

Після отримання печальної звістки людина не одразу розуміє, що сталось. В один день вона може перебувати весь час в ступорі, в наступний – розвивати бурхливу діяльність. Так організм мимоволі захищається від психологічного навантаження, передбачає можливість внутрішнього зриву та починає все робити як комп’ютер у безпечному режимі. Навіть розмову про себе згорьований родич веде відсторонено, немов про третю особу.

Як себе вести

Не залишайте людину у жалобі на самоті, звертайтеся до нього на ім’я, торкайтеся рук, плечей, заключайте в обійми. Тактильне сприйняття та персоніфікація допоможе засмученому усвідомити, де він насправді знаходиться. Особливо вразливим дайте трішечки заспокійливого, або ліпше заваріть трав’яний збір. Пильнуйте ретельно за близькими, аби їх раптові суіцидальні думки не стали нав’язливими та не стали реальними.
gore

Стадія 2 – Неприйняття. Тривалість: близько 40 діб

На цій стадії померлий часто приходить близьким під час нічного відпочинку. Також члени родини можуть натякати на появу духовної сутності небіжчика поблизу. Зорові, звукові чи тактильні галюцинації пов’язані з неприйняттям чужої смерті. І хоча людина буда присутня на похованні, відхід друга чи родича у далеку путь все ще не сприймається належним чином.

Як себе вести

Підтримуйте розмови про небіжчика у доброзичливому тоні. Обов’язково завершуйте їх фразами «Най спочиває з миром» чи «Вічна йому пам’ять». Таким чином ви крок за кроком будете наближати людину до свідомого сприйняття невтішної втрати.

Стадія 3 – Адаптація. Тривалість: перше півріччя

Починаючи з другого місяця близькі спочилого починають вчитися жити без нього. Певні обов’язки розподіляються між членами родини, колегами, друзями. Особливо гостро сприймається втрата єдиного годувальника, бабусі, що куховарила на всіх, матері неповнолітніх дітей. На зміну тимчасовій апатії чи глибокого жалю приходить неконтрольована агресія та гнів. Злість може бути спрямована на лікарів, себе, свідків смерті чи самого мерця. Такі реакції також є природніми, тож не коріть себе за них.

Можливі емоційні сплески

  1. Почуття вини перед померлим. Людина настільки звикла контролювати все в своєму житті, що навіть коли сконає хтось з оточення, вона намагається знайти логічне тому пояснення. Близьким небіжчика здається, що знайшовши винного вони виправдають і саму трагедію.
  2. Злість на сконалого. Таку реакцію найчастіше трактують як «дитяча». Але зауважте, що родина втратила годувальника чи когось, хто виконував певні серйозні обов’язки по забезпеченню гідного рівня життя. Зараз все це має покладатися на інших, які взагалі то почуваються безпорадними перед обставинами.
  3. Почуття гніву на інших. Це той самий стан, коли «не можна простити інших, які також втратили близьку людину, але можуть і далі жити». Скорботним здається, що тільки вони сприймають горе з такою тугою та жалем, тільки вони відчувають нестерпний біль та пустоту у душі. У розпачі, вони засуджують Бога за попередчасну смерть близького.

Всі ці емоції трапляються майже з кожним. Їх інтенсивність чи спосіб вираження можуть варіюватись від агресивної до тихої форми. Не слід засуджувати себе за такі реакції – їх просто треба пережити. Полегшити сприйняття чужого відходу може уявлення померлого десь у інших світах, дистанціювання, виконання його обов’язків у інший спосіб.

Стадія 4 – Втіха. Тривалість: до першої річниці

Поступовий перехід до звичного існування надає усвідомлення дійсності минулої трагедії. Зараз померлий сприймається як той, що відійшов вже назавжди і ніколи не повернеться. Разом з тим починається розблокування пам’яті. Інколи згадуються курйозні випадки чи смішні вислови небіжчика. І навпаки, негативні думки про мерця відходять на другий план. Сконалий постає немов в різнобарвному ореолі, з незаплямованою репутацією.

Як себе вести

Людина у жалобі почне якомога більше згадувати про небіжчика, про минуле життя. Попри це вам треба заохочувати її до нового оточення, нового хобі, або на ті вчинки, до яких є прихильність. Наприклад, жінка може навчитися макраме, чоловік – почати слюсарничати, або зайнятися спортом чи переглядом цікавих фільмів. Допоможіть йому знайти таких само зацікавлених осіб чи супроводжуйте його на рибалку/ у тренажерну залу.

Стадія 5 – Поновлення. Тривалість: до другої річниці

Першу річницю згорьовані сприймають немов певний рубіж. Після неї людина сприймає реальність у трьох вимірах:

  • події, що трапились два роки тому, коли небіжчик все ще був живим;
  • події та емоції рік тому, коли надійшла трагічна звістка;
  • що відбувається зараз, коли вже гострий біль відійшов.

Усі переживання та емоції починають заново хвилювати скорботного. Однак вони відчуваються дещо вже простіше та легше, бо людина знає, як їх опанувати.

Як себе вести

Знов таки, підтримуйте близьку людину, якщо навіть період жалоби вже скінчився. Якщо вона цього потребує, вшануйте додатково пам’ять померлого, організуйте міні-поминання, зустрічі з його друзями. Наприклад, це може відбутися на день народження небіжчика. Також рекомендують відвідувати могилу, зайнятись встановленням постаменту чи звичайним прибиранням. Розмови про людину в іншому світі, перегляд фотокарток чи відео змушують понастальгувати, компенсують відсутність близького.

Ритуальне бюро Реліквія завжди допоможе родичам померлої людини впоратися зі втратою, підібрати психолога, організувати похорон близької людини, здійснити прибирання могили та привезти квіти на пам’ятну дату.

Залиште заявку, ми Вам передзвонимо