Чи можна ідентифікувати прах людини після кремації?

dnk

З кожним роком в Україні зростає кількість небіжчиків, чиї тіла після смерті віддають вогню. Кремація сприймається як один із найшвидших та найбільш екологічних способів поховання. Важливим стає і той факт, що захоронення урни в окрему або родинну могилу потребує менших трудовитрат з боку працівників цвинтаря та менших фінансових витрат від родичів померлого. Однак існують ситуації, за яких в майбутньому можуть стати нагальними ексгумація та ДНК-аналіз решток спочилого. Чи можливо з цією метою використати прах з урни?

Зміст:

Для чого потрібен ДНК-аналіз?

ДНК-аналіз – це метод установлення родинного зв’язку між однією або кількома особами. Також сучасні лабораторні дослідження дозволяють уточнити:

  • расову/ національну приналежність;
  • ґендер;
  • схильність до генетичних захворювань, зокрема до раку;
  • приблизний вік (можливе відхилення в межах 3-5 років);
  • фактори ризику для здоров’я (алергії, витривалість, патології плода);
  • причетність до злочинів (зґвалтування, вбивство тощо).

Важливо! За зразками тканин неможливо визначити, жива людина чи мертва, оскільки ДНК зберігається в обох випадках однаково.

Для отримання якісних результатів необхідною умовою вважається наявність непошкоджених матеріалів для дослідження. Адже спочатку встановлюється послідовність молекул у кожному геномі, а потім проводиться їхня покрокова звірка. У наукових колах така операція називається «секвенуванням» або «розшифровкою ДНК». За свою понад півстолітню історію ДНК-аналіз став сприйматися нашими громадянами як цілком буденна та доступна технологія.

Посмертне встановлення спорідненості

Останнім часом популярним стало встановлення біологічної спорідненості (батьківства) за допомогою ДНК-аналізу. При цьому зразки тканин мертвої людини також приймаються для досліджень. З якою метою це необхідно?

  1. При відкритті спадкової справи – для остаточного визначення кількості спадкоємців.
  2. При отриманні прав на поховання – для проведення в майбутньому підпоховання в родинну могилу.
  3. При порушенні/ закритті кримінальної справи – для встановлення причетності померлого до злочину в статусі потерпілого чи підозрюваного.

Вилучення тіла з могили для подальшого забору генетичного матеріалу потребує:

  • суворого дотримання санітарних норм;
  • подальшого негайного перепоховання;
  • значних грошових вкладень;
  • отримання додаткових дозволів від правоохоронних органів та адміністрації погосту;
  • спливу року з моменту упокоєння;
  • згоди на ексгумацію від родичів похованого та власника цвинтарної ділянки.
Важливо! Аби не вдаватися до ексгумації при встановленні батьківства, зразки тканин зазвичай беруть у рідних померлого, в ідеалі – у його біологічних батьків.

ДНК-аналіз зразків тканин померлого

Припустімо, усі дозволи та згоди отримано, знайшлися кошти на організацію ексгумації та минуло не менше року з дня похорону. Але навіть у цьому випадку можуть виникнути проблеми з проведенням ДНК-аналізу тканин спочилого. З тої причини, що не всі ДНК-лабораторії оснащені обладнанням для дослідження мертвих тканин. Робота з деградованими зразками потребує спеціальних методик: після механічної обробки проводиться хімічна екстракція з forensic-акредитацією (ISO 18385).

Необхідне обладнання для аналізу ДНК мерців

Для забору та аналізу генетичного матеріалу в морзі або при ексгумації потрібні:

  1. Автоклави та ламінарні бокси – для стерильного вилучення ДНК із кісток, зубів або муміфікованих тканин без контамінації (забруднення). Аби виключити потрапляння чужорідної ДНК у зразок – наприклад, поту чи слини лаборанта.
  2. Кіти для деградованої ДНК – це готові набори хімікатів та пробірок, що посилюють давні або пошкоджені фрагменти до STR-локусів. Найчастіше для вилучення та «склеювання» шматочків ДНК застосовують PrepFiler Forensic DNA Extraction Kit.
  3. qPCR-термоциклери – апарат із вбудованим термометром для перевірки цілісності ДНК перед ампліфікацією (копіюванням для лабораторних проб). Якщо якість ДНК висока, то значення degradation index менше 1. Якщо зразки зазнали розкладання, то DI буде більше за 1. Через брак матеріалу для аналізу тест не спрацює.

ДНК-аналіз кремаційного праху

кремирование человека

У кремаційній печі на труну з тілом покійного діє температура 1200–1800°С. За таких умов усі м’які тканини обвуглюються, залишаються лише фрагменти зубів та скелету. Якби ДНК-аналіз проводився в Японії, де в урну з прахом кладуть цільні кістки, то проблем у лабораторій не було б. В Україні ж спалені рештки з домни зметають у кремулятор, де потім подрібнюють на пил, що вкрай ускладнює пошук непошкоджених та унікальних ДНК у прахові.

Сучасні forensic-лабораторії США та Європи (наприклад, AlphaBiolabs) уже розробили методи для проведення ДНК-аналізу кремаційного праху. Спочатку серед 2–3 кг попелу вишукують фрагменти кісток чи зубів, з яких потім екстрагують мітохондріальну ДНК. Щоправда, точність результатів становить не 99%, як у свіжих зразків, а 70–90%. Однак для ідентифікації чи встановлення спорідненості цього цілком достатньо. В Україні подібну процедуру роблять у МКЗБ або приватних лабораторіях для нестандартних зразків генетичного матеріалу.

Ідентифікація праху

Пряма ідентифікація праху з повним установленням особи померлого можлива лише за Журналом реєстрації померлих в архіві відповідного крематорію. Для цього з урни вилучають металеву бирку і за вибитим на ній номером визначають потрібний запис із даними про покійного.
Родинне похоронне бюро РЕЛІКВІЯ щиро співчуває вашій непоправній утраті. Наші співробітники з розумінням ставляться до побажань близьких установити спорідненість із померлим або підтвердити ідентифікацію решток. За вашим запитом ми забезпечимо організацію усіх необхідних процедур: допоможемо з ексгумацією, пошуком лабораторії, транспортуванням решток, проведенням перепоховання тощо. Також готові запропонувати альтернативні варіанти пізнання – як-от пошук в архівах, за фотографіями чи за свідченнями. За деталями звертайтеся до нас цілодобово.

Залиште заявку, ми Вам передзвонимо